Фото храму

Настоятель

Протоієрей Віктор Мерзлікін

Клірики парафії

Престольне свято

21 листопада – Собор Архістратига Михаїла, та другий день Святої Трійці – День Святого Духа

Святині

Ікона “Боярський Спас”,
чудотворна ікона Божої Матері “Касперівська”;
частки мощей святих угодників Божих:
вмч. Пантелеймона, мч. Трифона, прпмчц . Параскеви П’ятниці, свт. Ігнатія Брянчанинова, свт. Димитрія Ростовського, свт. Луки Кримського, свт. Феодосія Чернігівського, свт. Афанасія Сахарова, прп. Кукші Одеского, прп. Гавриїла Афонського, собору преподобних отців Глинських, прп. Єлени Києво–Флорівської, прп. Анастасії Києво – Покровської.

Розклад служб

Щосуботи о 9.00 – акафіст перед чудотворним образом Божої Матері “Касперівської” з водосвяттям.

В суботу і напередодні великих і двунадесятих свят - Вечірне богослужіння о 16.00.

В недільні дні та свята: о 8.00 – сповідь, 8.30 – початок Божественної Літургії.

Таїнство Хрещення здійснюється кожну суботу та неділю в 13.30 без попереднього запису.

Таїнство вінчання, поховання, освячення будинків, авто, причастя хворих на дому та інші треби здійснюються за попередньою домовленністю із священнослужителями храму.

Адреса

Загальна інформація про храм

Церква височить на місці давньоруського поселення – городища «Притварка», що отримало свою назву від  річки Притварки, що протікає поруч. Формування городища відноситься до V – VI століття. Пізніше ця місцевість стала селом Будаївка (нині місто Боярка), яке з 1741 по 1786 належало Києво – Печерській Лаврі. На місці стародавнього будаївского вала в період з 1756 по 1894 розташовувалися церкви святих Жон Мироносиць, Воскресіння Христового і святого Архистратига Михаїла, які з плином часу руйнувалися. У зв’язку з початком будівництва залізниці Київ – Фастів і заснуванням залізничної станції Боярка, ця місцевість перетворилася на дачні ділянки. Населення стало швидко розростатися, що вимагало спорудження великої парафіяльної церкви. 9 грудня 1894 Київська духовна консисторія і Будівельне відділення Київського губернського управління затвердили проект дерев’яної церкви, виконаний архітектором Миколою Миколайовичем Горденіним. План місцевості, підписаний М.Горденіним, свідчить, що майбутню церкву передбачалося побудувати в московському стилі з п’ятиглавим шатровим куполом і дзвіницею над входом. На численні прохання мешканців Будаївки Київське єпархіальне керівництво 8 червня 1898 благословило будувати нову церкву.

Новий Свято-Михайлівський храм був освячений 25 жовтня 1901 єпископом Уманським Сергієм, вікарієм Київської митрополії на честь святого Архістратига Божого Михаїла. На освяченні були присутні велика кількість духовенства та багато народу.

Наближався час смути і випробувань. Прийшов злощасний 1917 … Повсюди організовувалися антирелігійні мітинги і демонстрації, звучали гучні театралізовані зречення від Бога, закривалися церкви, знімалися хрести і дзвони . Не оминуло це і Свято – Михайлівський храм. У 1920 році одним з молодих комсомольців були зібрані жителі села Будаївки, які всі разом рушили знімати хрести зі свого храму. Комсомолець заліз на драбину і почав знімати хрест із дзвіниці, але Воля Божа була інша: зачепившись ногою, він послизнувся і впав на штир, який стирчить над ганком. Всі здригнулися від страху, і зрозуміли, що так може бути з кожним, хто зробить замах на дім Божий. У роки Великої Вітчизняної Війни боярський Свято – Михайлівський храм не закривався, продовжуючи підносити молитви про мир в усьому світі й духовно опікувати стражденний і виснажений народ.

У 1951 році відома в той час святошинска стариця схимонахиня Марія благословила своє духовне чадо, насельницю Флорівського монастиря м.Києва, схимонахиню Таїсію Сусь (+1994), на несення життєвого хреста – відновлення Свято – Михайлівського храму м.Боярка. Побачивши у благословенні матінки Волю Божу, схимонахиня вирушила до Боярки, де прожила решту свого життя у працях і молитві.

Свято – Михайлівський храм тоді перебував у аварійному стані і вимагалв капітального ремонту. Комісії та перевірки з боку можновладців відбувалися щомісяця, так як аварійний стан Свято- Михайлівського храму був одним з приводів для його закриття. Проводити ремонтні роботи забороняли, будматеріали, необхідні для відновлення Свято- Михайлівського храму, в той нелегкий для Святої Церкви час, дістати було вкрай важко (для церковних потреб їх не продавали, вважаючи недоцільним). Парафіяни не раз падали духом і, сумуючи, скаржилися матінці Таїсії, на що вона незмінно суворо відповідала: «Вони забороняють, а Архістратиг Михаїл благословляє!» Так, з Божою допомогою, ремонт Свято – Михайлівського храму було розпочато. Для зміцнення стін доводилося використовувати стару цеглу, що залишився після знесення житлових будинків у Києві.

У правій частині храму споруджено малий боковий вівтар, який освятив, на честь Святого Духа, Преосвященніший Варлаам (Ільющенко), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії. Тут відбувалися богослужіння в той час, коли проводилися ремонтні роботи в центральній частині храму.

13 серпня 1985 настоятелем в Боярський Свято- Михайлівський храм призначений протоієрей Віктор. У перші ж роки почалися активні роботи з благоустрою святого храму. У 1987 році був встановлений новий іконостас, а в 1989 – храм був розписаний. Будувати що-небудь на церковній території як і раніше заборонялося, але батюшка завжди пам’ятаючи слова апостола Павла: «Якщо Бог за нас, хто проти нас» (Рим. 8, 31) свою надію та сподівання покладав не на «князі й сини людські , в яких немає порятунку» (Пс. 145, 3), а лише на одного Бога. Почалося споруддження нової будівлі , в якій передбачалося розмістити хрестильню , просфорню і трапезну. Будувати доводилося своїми силами. Щодня на адресу настоятеля надходили заборони і погрози, але рішучий пастир, не дивлячись на все, продовжував розпочату справу, викладаючи цеглинка за цеглинкою. Так, до свята Тисячоліття Хрещення Русі, споруда будівлі була завершена, проведено опалення, викопаний церковний колодязь, заасфальтована територія, а храм увінчаний новим куполом.

Біля храму знаходиться церковне кладовище, де знайшли місце свого спочинку багато знаменитих людей різного часу. Серед них: засновник стипендій у Київському Політехнічному інституті, Київської Духовної Семінарії, Києво – Подільському та Києво – Софіївському духовних училищах – Флавіан Дмитрович Василевський, московський міщанин Фома Осипов, український письменник Володимир Самійленко. У 1994 -му році на кладовищі встановлено пам’ятник жертвам чорнобильської катастрофи, тут щорічно, за традицією, 26 квітня, відбувається панахида за упокій ліквідаторів аварії, які не замислюючись, виконали заповідь Христа – віддали життя своє заради порятунку інших.

Свято- Михайлівський храм живе повноцінним духовним життям: у недільні та святкові дні відбуваються богослужіння, церковні таїнства, діє недільна школа для дітей і дорослих та бібліотека. Парафіяльна громада активно займається благодійною діяльністю.

Вже декілька років Свято-Михайлівський храм та Києво-Святошинська районна гімназія у місті Боярка ведуть плідну співпрацю у напрямку морального та духовного виховання майбутнього покоління. З благословіння Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Володимира та відповідно до робочого навчального плану гімназії, ієромонахом Флавіаном, кліриком Свято-Михайлівської церкви у старших класах  викладається курс християнської етики. Цей курс допомагає сучасному молодому поколінню здобути основи моралі та духовності, що є складовою частиною становлення особистості. У 2013 році Блаженнійшим митрополитом Володимиром гімназія була удостоєна високої нагороди – Орденом “Преподобного Нестора Літописця – III ступеня”

З Благословіння Блаженнійшого Володимира Митрополита Київського і всієї України Свято-Михайлівською парафією з 2013 року, ведеться будівництво поминальної каплиці на честь Іоанна Хрестителя, на центральному кладовищі міста Боярка.