Усі новини парафії на честь Преподобної Параскеви Сербської с. Лишня (переглянути).

Фото храму
Настоятель	Архімандрит Філарет (Єгоров) (переглянути детальну інформацію про настоятеля)
Клірики парафії	Диякон Марк Серчук (переглянути детальну інформацію)
Престольне свято	27 жовтня за н. ст., Преподобної Параскеви Сербської
Святині	Частка мощів преподобного Пимена Печерського Частка мощів преподобного Агапіта, безмездного лікаря Печерського Частка мощів рівноапостольної Фекли
Розклад служб	Молитва в храмі відбувається щодня. Щосуботи та напередодні святкових днів відправляється вечірнє богослужіння. Після нього – канони до Святого Причастя і вечірні молитви, бажаючі можуть підійти до сповіді. Щонеділі (крім останньої неділі кожного місяця) та в святкові дні звершується свята Божествена Літургія. В такі дні: 07:00 - початок ранішніх молитов, потім здійснюється Полунощниця та правило до Святого Причастя, під час якого можна підійти до сповіді. 08:00 - Третій і Шостий Часи. 08:30 - початок святої Божественної Літургії. По завершенні Літургії – заупокійна Літія або Панахида.   У дні, коли не відправляється Літургія, звершуються: з 07:00 - ранішнє правило (утрєні молитви, полунощниця, Акафіст Іісусу Сладчайшому або Божій Матері) з 19:00 - вечірнє правило (повечір'я з читанням канонів, молитви на сон грядущим) Кожної неділі після полунощниці – Акафіст Святій храму, преподобній Параскеві Сербській. Раз на місяць звершується нічна служба, також раз на місяць служиться "дитяча" літургія, тобто літургія, за якою діти співають, читають молитви, допомагають в алтарі.
Адреса	Храм Преподобної Параскеви Сербської, вул. Київська, 1, с. Лишня, Макарівський район, Київська обл., 08063
Загальна інформація про храм	У селі два храми на честь Преподобної Параскеви Сербської - старий (у пристосованому приміщенні) та новий, типовий храм, розрахований на 120 осіб. Згідно з архівними даними, в селі Лишня у ХІХ ст. був дерев’яний трьохкупольний храм на честь преподобної Параскеви Сербської; за однією з версій, він був присвячений саме цій святій після визвольної війни на Балканах. Храм був приписним до с. Пашківка. Ще раніше тут був інший православний храм, а саме село належало домініканському монастирю м. Фастів. Після революції храм було зачинено; богослужіння відновилися після Великої Вітчизняної війни. В часи хрущовських гонінь храм повністю зруйнували. Парафіяльне життя почало відроджуватися в селі з 1996 року. На початку 1997 р. в храмі регулярно почали звершуватися святі божественні літургії та інші богослужіння. Поступово парафія почала зростати, але найбільш інтенсивно цей процес почав відбуватися з початку 2001 р., коли вона зажила життям православної громади-сім’ї, яка активно зайнялася соціально-благодійним служінням. У 2002 р. виконкомом сільської ради було внесено пропозицію передати духовній громаді недобудоване напівзруйноване приміщення, яке споруджувалося як контора колишнього колгоспу-мільйонника. Згодом ця пропозиція, прийнята громадою, була затверджена на загальній сходці жителів с. Лишня – пайовиків колгоспного майна. В цьому приміщенні було вирішено розбудовувати храм, а також інфраструктуру, необхідну для повноцінного парафіяльного життя та соціально-благодійного служіння церковної громади. Так почав споруджуватися «Ковчег», який є не тільки будівлею, але в першу чергу благодійним духовним, соціально-просвітницьким та культурним центром при парафії преподної Параскеви Сербської.   Також, на території приватного підприємства, де виготовляються ікони, його співробітниками збудовано каплицю на честь ікони Божої Матері «Призри на Смирення».
Підрозділи та проекти	Соціальні проекти парафії: Тісна співпраця з фондом «Милосердя та здоров’я» КОДА та іншими соціально-благодіними установами України та інших країн. Парафія опікується лікарнями, тюрмами, дитячими будинками та іншими соціальними установами. При парафії Преподобної Параскеви Сербської діє духовно-просвітницький соціальний центр "Ковчег". Щороку з благословення священноначалія Української Православної Церкви у православному соціальному духовно-просвітницькому центрі «Ковчег» (с. Лишня) проводяться міжнародні Київські літні богословські інститути (КЛБІ). Створено вчену раду «Ковчегу». Тут також проходять навчальні поселення-табори Вищих богословсько-педагогічних курсів ім. св. рівноапостольного князя Володимира (Всеукраїнського православного педагогічного товариства) Cпільно з Київською дитячою школою мистецтв №2 ім. М.І. Веритівського організовуються Дитячі музичні декади. Щороку у жовтні відбувається Міжнародний фестиваль православних духовних кантів «Параскева». При парафії видається газета "Параскева". Діє сторінка  «Ковчег» на сайті Центру св. Климента (http://www.clement.kiev.ua/ru/node/517) та живий журнал парафії Параскеви Сербської (http://paraskeva-s.livejournal.com/). Після звершення богослужінь проводяться лекції для дорослих з закону Божого. Кожної неділі після Євангельських читань на Божественній Літургії проводяться тематичні духовні бесіди для дітей. Після Причастя розпочинається недільна школа, орієнтована на дітей та юнацтво. Бажаючі можуть ознайомитися з багатою спадщиною православних народних піснеспівів (духовних кантів). Звертатися до Керусенко Софії Панасівни, старости храму Преподобної Параскеви Сербської с. Лишня. В духовному центрі "Ковчег" працюють православні бібліотека, в якій налічується близько 3000 книг, та відеотека, яка налічує більше 500 відеокасет та DVD-дисків. Матеріали розраховані на найрізноманітніший рівень читача та глядача: для дітей, дорослих та підлітків. Звертатися до Лідії Мостицької, бібліотекаря парафії. Тел. +38 (096) 335-9381; +38 (050) 648-1940. Діє служба соціально-психологічної підтримки. Координатор - Дерев'янко Ксенія, +38 (050) 014-9636. Лікар духовного центру "Ковчег" - Серчук Олексій, +38 (050) 315-8532.
	Усі новини парафії села Лишня Ви можете переглянути за посиланням.

.

---

Житіє Преподобної Параскеви Сербської

Свята Параскева народилася в Сербії, в селищі Епіват, у благочестивій родині. Мирське ім’я Параскеви було Петка. У Петці-Параскеві рано відкрилося полум’яне бажання жити для Господа. Якось слова Євангелія: «Хто хоче йти за Мною, нехай відречеться себе самого» (Мк 8:34), які дівчина почула в храмі, як стріла пройняли її серце, і при виході вона віддала своє багате плаття бідняку, вимінявши його на лахміття. Через якийсь час Параскева знову віддала власний одяг жебрачці і потім не один раз повторювала те саме. Її сварили за це, та вона відповідала, що інакше не може жити.

По смерті батьків Параскева стала проводити життя, сповнене скорбот та злигоднів. Полум’яніючи Божественним бажанням жити для Господа, вона не бажала довго перебувати в суєтному світі. Прагнучи полишити все мирське, Параскева спершу відвідала Царгород та обійшла його святі місця. Тут, за порадами ревних подвижників, вона оселилася в передмісті при усамітненому храмі Покрова Богородиці, де провела в молитвах, пості та сльозах п’ять років. А тоді, виконуючи своє давнє бажання, вирушила до Палестини. Вклонившись святим місцям, освяченим життям Спасителя, вона залишилася в Йорданській пустелі, де жила рівноангельським життям. За прикладом пророка Ілії та Іоанна Хрестителя, Параскева вживала в їжу лише пустельні злаки. Потерпаючи то від спеки, то від холоду, вона звертала свій погляд лише до Єдиного Бога, Який може спасти смиренних серцем від «легкодухості та бурі» (Пс 54:9).

Коли Преподобна Параскева перебувала так в пустелі, лукавий ворог позаздрив її чеснотам й спробував мріяннями та примарами настрашити її. Але добра Христова наречена Параскева за Божої помочі, - знаменням Святого Хреста Його, - відганяла ворогів та розривала, ніби павутиння, всі підступи диявола. Оберігаючи свою душу від гріха та осквернення, вона стала церквою Живого Бога.

Якось вночі Параскева, після довгого вже перебування в пустелі, простягаючи руки до Неба, за звичаєм стояла на молитві. Зненацька в образі пресвітлого юнака вона побачила Ангела Божого, який, підійшовши до неї, сказав:

- Залиш пустелю та повернись до своєї вітчизни, бо там належить тобі залишити тіло на землі, а душею перейти до Господа.

Преподобна зрозуміла, що у видінні виявляється Боже повеління; вона раділа тому, що близький час її преставлення, та їй було шкода розставатися з пустельним усамітненням. Однак, підкорившись волі небесній, Преподобна залишила пустелю та вирушила на батьківщину.

Прибувши до царського Константинополя, вона відвідала храм Премудрості Божої, побувала також у Влахернській церкві і, вклонившись перед чудотворною іконою Богоматері, пішла у вітчизну в Епіват, де прожила якийсь час, не змінюючи свого звичного пустельного подвигу – посту та молитов. Коли ж настав час її відходу до Бога, Параскева помолилася старанно про саму себе та про весь світ і під час молитви передала Богові свою блаженну душу. Тіло її віруючі люди поховали за християнським звичаєм, але не на загальному кладовищі, а як тіло мандрівниці, яка нікому не сказала, звідки вона.

Бог, Який забажав прославити Свою угодницю, через багато років відкрив її мощі за таких обставин. Поблизу того місця, де була похована Преподобна, на стовпі звершував подвиг мовчання деякий стовпник. Трапилося так, що в той час хвилі викинули на берег тіло якогось корабельника, який під час плавання захворів на тяжку хворобу й помер. Від його трупа почав іти такий задушливий сморід, що навіть стовпник був змушений зійти зі стовпа. Він наказав викопати глибоку яму та закопати в ній труп.

Коли робочі копали яму, то, за Божественним розсудом, знайшли в землі нетлінне тіло й сильно здивувались, але оскільки вони були люди недосвідчені, то не звернули на це уваги і так міркували між собою:

- Якби це тіло було святе, то Бог відкрив би його через якісь чудеса.

З такими думками вони знову засипали нетлінне тіло землею, кинувши туди й смердячий труп, а тоді пішли додому. Коли ж настала ніч, один з них, дехто Георгій, чоловік благочестивий, молився Богу в своєму домі. Заснувши під ранок, він побачив уві сні царицю, яка сиділа на пресвітлому престолі, а коло неї багато світлих воїнів. Охоплений страхом, не в силах споглядати царські велич та славу, Георгій впав на землю. Тоді один зі світлих воїнів, взявши Георгія за руку, підняв його й сказав:

- Георгію! Навіщо ви так зневажили тіло Преподобної Параскеви й разом з ним поховали смердячий труп? Негайно візьміть тіло Преподобної та покладіть його в гідному місці, бо захотів Бог прославити на землі рабу Свою.

Так само й світла цариця сказала йому:

- Поспіши вийняти мої мощі та покласти їх в гідному місці, бо я не можу більше терпіти смороду від того трупа. Бо я людина, і вітчизна моя Єпіват, де й ви нині живете.

Тієї ж ночі було таке саме видіння і одній благочестивій жінці на ім’я Євфимія. Зранку вони обидва розказали всім про те, що бачили. Почувши це, благочестивий народ вирушив з запаленими свічками до мощей Преподобної Параскеви і, благоговійно вийнявши їх із землі, радів ніби коштовному скарбу. Святі мощі були урочисто покладені в церкві святих та всехвальних Апостолів Петра й Павла, в селищі Єпіват, де, за молитвами святої Параскеви, від них подавалися численні зцілення хворим: сліпі прозрівали, кульгаві починали ходити та всі недужі й біснуваті ставали здоровими.

У 1238 р., за дорученням царя Болгарського й Сербського, блаженний Марк, тоді митрополит Переяслава Болгарського, з багатьма єпископами та священиками переніс чесні мощі до престольного міста Болгарської землі – Тернова (нині – Тирново). Там вони були з почестями покладені у придворній церкві, де, нетлінно спочиваючи, розточували різноманітні зцілення всім, хто притікав до них з вірою.

Через значний час після того, у ХІVст.., мусульмани поступово завоювали всю Візантійську імперію, а разом з нею підкорили й царства Болгарське та Сербське. Коли султан Баязет взяв болгарське місто Тернов, святі мощі Параскеви були перенесені до Валахії. Коли ж турки завоювали і Валахію, у 1396 р., завдяки клопотанню Сербської цариці Мілиці перед султаном святі мощі були перенесені в Сербію до Белграда.

У 1521 р. султан Сулейман ІІ, взявши Белград, викрав також і мощі Преподобної Параскеви; привізши їх згодом до Константинополя, він поставив їх у своїх палатах. Але цей дорогоцінний скарб не загубився й тут, бо численні чудеса від мощей Преподобної сприяли прославленню її не лише серед християн, але навіть серед мусульман. Останні, збентежені цією обставиною, злякавшись, як би віра в чудодійну силу мощей Параскеви не розповсюдилася ще ширше, - а більше через старання та клопотання християн, - передали ці мощі константинопольським християнам; ті з честю поклали їх в патріаршій церкві.

У 1641 р. благочестивий Василій Лупул, воєвода та господар Молдавський, отримавши звістку про те, що в Константинопольській патріаршій церкві знаходяться мощі святої Параскеви, ревно бажав, щоб вони були перенесені звідти з честю до його славної землі. Його бажанню благоволів Господь, Який прославляє Себе у Своїх святих; Він забажав і в Молдавії прославити Преподобну Параскеву. Тоді Константинопольський патріарх Парфеній, за згодою всього свого Освященного Собору та інших патріархів, відправив чесні мощі прп. Параскеви благочестивому господарю, воєводі Василію, у першопрестольне місто Ясси. Тут у храмі Трьох Святителів з великими почестями й на радість жителів всієї Молдавії святі мощі були покладені у 1642 р. після Різдва Христового.