Проповідь Бишівського благочинного в неділю по Богоявленні (Лишня, Бишівське благочиння)
1. Проповідь на літургії благочинного Бишівського благочиння, настоятеля храму Преподобної Параскеви Сербської сіл Лишня та Осикове архімандрита Філарета (Єгорова):
Уривок з проповіді:
"З чого почалася суспільна проповідь Христа? Зі слів: "Покайтеся, бо приблизилося Царство Небесне". Каяття - це всебічна зміна себе, це не просто визнання за собою гріхів,... Найважливіше - жити Духом Христовим: духом кротості, смирення, любові, а не духом світу цього... Господь може нас проводити через різні випробування: інколи через людей, інколи через різні життєві обставини... але.. смирись під всесильну руку Господню - і Господь тебе не залишить. Хай не одразу, не тоді, коли ти будеш навіть кричати, проголошувати щось, але пізніше - Він обов'язково подасть тобі все необхідне. Смирення - це та найнеобхідніша чеснота, яка потрібна будь-якій людині у будь-який час".
Говорячи про необхідність смирення, о. Філарет цитує блаженного Августина. А далі згадує подвижника нашого часу ігумена Никона Воробйова, який у радянські часи проповідував кротістю, смиренням, любов'ю, був, як і о. Іоанн Крестьянкін та о. Серафим (Соболєв) - пасхальним християном. Їх приклад - це заклик "...бачити в кожній людині лише Боже, лише святість. А інакше християнину неможливо. Які б люди нас не оточували, ми не можемо ставитися до них із неприязню. Ми можемо не сприймати ті вчинки - не Божі, які інколи може творити людина, - але людину ми маємо сприймати як образ Божий і як ангела в порівнянні з собою. Саме так нас повчають преподобні отці, старці Оптинські..."
2. Слово отця благочинного після молебню "Про примноження любові та викорінення усілякої ненависті та злоби":
Уривок зі слова:
"...Коли людина буде покладатися на Боже, все земне буде докладатися так, як необхідно. На персні царя Соломона було написано: "Все проходить - і це пройде". Але що б не оточувало нас, яка б навколо нас не складалася ситуація, ми завжди повинні обирати те, що дійсно стверджує нас...а це може бути тільки лише на фундаменті справжньої любові - до Бога і до ближніх...
Нехай в любові до ближніх, в молитві за всіх людей, за нашу землю, за весь світ перебуває в ці дні кожна людина, яка істинно вірує у Христа. Не будемо забувати, що ми відповідальні за все те, що звершується навколо нас, у світі, який нас оточує.
Будемо пам'ятати, що найважливіше, чим ми можемо стверджувати все Боже на землі, - це те, що пов'язане з душевним миром і спокоєм у кожному з нас. Давайте з миром і спокоєм, як говорить наш Святіший Патріарх, молитися, або дерзати молитися за мир в усьому світі. І Бог нехай укріпить нас на Його справу - на справу любові. Як говорить подвижник нашого часу о. Іоанн Крестьянкін: "Люблять нас чи ні - нам про це немає чого турбуватися. Але нам всіх любити дуже потрібно і можна". Амінь.